Вкриваєш милістю Своєю, мов щитом.
Ти мій покров! Хто вищий над Тобою?!
Ти моя правда, дорога, і життя, й любов -
Даруй це твердо, міцно, назавждИ засвоїть.
Даруй незламну, непохитну віру в Тебе,
Наповни силою Твоєю аж по вінця.
Нехай відкриється Твоя любов і небо
Святе і чисте і прекрасно-вічне.
Здіймаю погляд кожну мить до Тебе.
Нехай наповнить серце Твоя святість.
В Тобі я маю кожну мить потребу.
Мені завжди потрібні Божий мир, любов і радість.
Така мала, безсила, нікчеменна,
Але з Тобою все я подолаю.
Ти доведеш і я прийду до Тебе
У Царство Боже, вічне і безкрає.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 7317 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Остров нашего одиночества - Светлана Капинос Этот внеплановый рассказ сумбурно возник, как продолжение, в ответ на рассказ Константина Захарова «Остров» http://proza.ru/texts/2008/01/04/451.html ,
который также явился плодом размышлений над моим «Островом моего одиночества»… «Я оглянулся посмотреть, не оглянулась ли она, чтоб посмотреть, не оглянулся ли я:)))»
Такая вот катавасия.
Ещё отдельная благодарность А.С. (Финну) за строчку из его стихотворения, без спроса мною использованную (а вдруг не заметит?).
Да, фотография также из ЖЖ Юстины Южной (Спасибо, Юлечка!).
