Десь у Плеромі тихо та огрійно...
Немає конкуренції, війни.
Там пахне портулак і жовте сіно.
Мотається і рветься сонценить...
Сидять вчорашні недруги у колі,
Попихкують, підкашлюють, гудуть.
Не треба амуніції та солі.
Вирішують: у чому ж смерті суть?
Так довго не приходить Мати Божа.
Так гірко, несусвітньо в далині.
Комп зависає... Щит на огорожі.
І ніде наловити щук, линів.
І кожному відкрилося дитяче.
І виходу немає у пітьму.
Плерома набрида – жовтогаряча.
Хоча – нарешті – просторо уму.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Холодная луна . - Николай Зимин Но ты была все так же холодна .
И в твоем сердце все давно остыло .
Ты не могла , холодная луна ,
Мне подарить все то , что есть и было .
Ты повторяла все : " Тебя я не люблю .
Я не хочу . Я не могу твой голос слышать ."
И дождь слезинками катился по стеклу .
И все в слезах , со мной грустили крыши .
