Твоє життя-негоди сум
У швидкоплинності земних діянь.
Поринуте в безпечності у марноту,
Віддалене від спокою надмірою спіткань,блукань.
У таїні душі ти ж знаєш сам...
Від незнання правдивості і точності шляху,
Пустив своє життя на самотік.
Пливеш у непомітності збігань часу,
І думаєш,що вкриє тінь питань невирішених зміст.
Невпевненості стан схиляє у пасивність,
Хоч вір,хоч ні,остання-у полон гріха.
А переживши це,дійшовши аж до прірви,
Ти не шукаєш вже,втікаєш від знання.Щодня.
Втечеш за внутрішню завісу духу,де в самоті,
В обкраденні пройдешнім часом вільних днів,
Занепокоїть болем скутість волі і в журбі,
Відчуєш серцем гніт гріхів.Й безсилля сил.
Нудьга за спокоєм зростає у тривозі,
Відсутність певності приводить у відчай.
І знаєш з досвіду-сам морок цей розвіяти невзмозі.
Водночас з болем серце огортає жаль.Скорботний жаль.
Порожній дух.Хитка основа.
І втома серця.Вдатись б в забуття!
Невір"я правді полонило знову,
З неволі ж вихід -шлях Життя.До майбуття!
Все інше-не суттєве.
Все інше,порох прагнень,вкриє потім жар вогню.
Залишиться ж у пам"яті і спалахне зорею,
Як смолоскипом, зміст твого шляху.
Чи зміг переступити через себе?
Погорду і нескореності бунт відкинути убік?
Для того,щоб побачити любов і милість Бога
До того,хто в пітьмі прожив не один рік.
Не вдовольнить потребу духу ейфорія,
Не щастям є миттєва радість здійснених надій,
А те,що не знайшов чи не доклав у пошуках зусилля,
Не значить зовсім,що немає щастя на Землі.Повір,воно в Христі!
Ти маєш право каяття,
Допоки ще Господня ласка.
Ти можеш відвернутися в черговий раз,
Піти від Бога,обираючи поразку.
Ти можеш мати певність з Богом вічного життя,
Більш не огорне смутком безвість долі,
І з неба допомогою здолати спонукання зла,
Знайти зміст щастя у Господній волі!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Возвращение домой... - Наташа Дивак Это очень и очень старое стихотворение, с 1997 года. Одно из первых. Рифмы и обороты, очень слабые и не верные. Мне просто захотелось выложить его, потому что мне нравится суть этого стихотворения, по истине - рождественское:).
Проповеди : Заблудшие души. - Олег Хуснутдинов Написано после прочтения отвратных публикаций на сайте - материалов А.Храмова "Религиозная заслуга Ницше" и В.Богуславского "Всем религиозникам посвящается". Думаю, мы еще услышим о воинских подвигах, испытаниях, выпавших на долю разных лжеверующих, но каждый готовит свой путь страданий себе сам. Мы уже видели и жили в том государстве, которое рушило храмы веры православной, и уничтожало правых верою. Этому уже 2007 лет. Поэтому нас не удивишь ни ложью, ни ненавистью, ни скрежущей злобой и пеною у рта, все это и врачи наблюдают, и правые священники. Связанность и одержимость - болезнь страшная. Сначала они кричат - Я убью Учителя! Потом в страхе - только Он - над всеми и во всем, потом исчезают как мглистый туман...
Каждому по его вере и как можно больше благсоловений!
