Я в жизни заблудился,
Перед глазами ночь,
С пути я оступился,
Кто может мне помочь?
Хочу я сердце вырвать,
Мне тяжко от него,
Хочу глаза закрыть,
Устал я от всего.
Вот если бы я в птицу
Мог бы воплотиться,
Взлетел бы в небеса
От всех уединиться.
Хочу летать, кричать,
Но сил я не имею,
Себя в тупик загнал...
Кого винить я смею?
Сейчас я одинок,
Как лист в пустыне,
Ищу тропу,
Ищу родник воды живой,
Грехи хочу я смыть водой,
Я каюсь ныне.
Стою я на коленях,
Где след утерян мой.
Мне б встать с колен,
Расправить спину,
Но грех так клонит до земли,
Меня, прошу, услышьте, поддержите,
Мне трудно делать первые шаги.
Молитвой мост хочу построить,
Строительство дается мне с трудом.
С поддержкой вашей, верю, устою,
Перед Всевышним голову свою склоню.
Прочитано 9769 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
